Я не хочу, щоб внучка-студентка у мене жила, а син ображається

Син з невісткою мені тепер навіть не дзвонять, бо я відмовилася внучку прихистити. Але мені вистачило першого курсу – Іра мені всі нерви вимотала. Вона робить все по-своєму, абсолютно не слухається. Її скоро взагалі виженуть з інституту. Мені набридло хвилюватися, видзвонювати її, контролювати, де вона і з ким.

pixabay.com

Я спочатку не хотіла жити з онукою. Але погодилася дати притулок її на перший курс. Батьки її навіть не питали, хоче вона вчитися чи ні – запхали кудись. І це “кудись” – моє місто.

Вони живуть в ста кілометрах від мене. Але в їхньому місті немає нормального вузу. З онукою у мене стосунки натягнуті, тому я їм відразу запропонувала відправити її в місцеве училище і не псувати собі нерви. Мене ніхто не слухав.

Внучка постійно огризається. У неї немає авторитету. Ми з нею не були разом більше години вже давно, так як вона в підлітковому віці стала зовсім некерованою. Навіщо мені така відповідальність? Син лише знизував плечима, коли я його просила зайнятися вихованням дочки, а невістка собі на умі. Це вона і розпустила Ірину.

Бачилися ми з онучкою тільки у свята. Вона і батьків не слухала – сильно дорослою себе вважала. Незважаючи на те, що невістка працює психологом, зі своєю дитиною вона впоратися не може.

Невістка відразу сказала, що грошей на орендоване житло у них немає, тому внучка буде жити зі мною. Я пояснила, що допомогти не проти, але висловилася щодо того, що Іра мене не слухається. Але дружина сина мене переконала. Мовляв, вона за останній рік порозумнішала, подорослішала, все буде добре.

На перших порах все було добре. Внучка відразу після пар бігла додому, допомагала мені прибирати, а потім все пішло по похилій. Почала гуляти по ночах, марафет, та й алкоголем від неї несло.

Я намагалася з нею якось досягти компромісу, але вона мала мене на увазі. Ми лаялися щовечора. Іра вибачалася і просила не розповідати нічого батькам. Я мовчала і виправдовувала її, а потім дізналася, що онучка завалила сесію. Ми всі канікули просиділи за книжками – вона все перездала.

Я думала, Ірина зробить висновки. На жаль. Другий семестр теж саме. Знову бродила по клубам, пропускала заняття. За період її перебування у мене вдома я вся посивіла. З тиском почалися проблеми – мене навіть в лікарню хотіли покласти. Коли вона поїхала на літні канікули додому, я прямо видихнула.

Розповідати про всі деталі я не хотіла, лише ввела в курс справи. Мені не повірили діти, що їх дочка здатна на “таке”. Я не стала доводити свою правоту, лише пояснила, що більше приймати Іру у себе не збираюся. Як же вони почали обурюватися! Але я твердо стояла на своєму.

У вересні мені ніхто не дзвонив. Та й взагалі весь цей час про мене ніхто не згадував. Я сама їм намагалася додзвонитися – ніхто не піднімав трубку. Шкода, звичайно, що я залишилася одна, але на внучку в мене справді немає сил.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close