Я хочу, щоб бабуся нам подарувала своє житло, адже у нас з чоловіком скоро з’явитися дитина

Коли мені ледь виповнилося вісімнадцять я завагітніла. Ми не планували так рано ставали батьками, але діватися тепер було нікуди, а тому мій хлопець запропонував мені вийти за нього заміж і влаштувався на роботу.

freepik.com

Зарплата у нього крихітна, а тому нам у нас великі фінансові труднощі і грошей немає навіть на найнеобхідніше, але він намагається, як може. У мене почалася депресія, так як я не мала навіть найменшого уявлення де ми будемо з ним жити після того, як народиться дитина, адже малюкові необхідні умови. Я довго думала і придумала найоптимальніший вихід з цієї ситуації.

У мене є прабабуся – це мати мого діда, яка є власницею маленької однокімнатної квартири. Я вирішила поговорити з родичкою і спробувала їй пояснити всю тяжкість свого становища. Я пообіцяла бабусі, що підшукаю для неї хороший будинок для людей похилого віку. Однак її моя пропозиція дуже обурила, і вона влаштувала величезний скандал і повідомила про мою пропозицію всій нашій рідні і моєму дідові, який зараз дуже на мене злий.

Реклама

Я не розумію, чому вона не хоче зрозуміти того, що так буде краще не тільки для нас з чоловіком, але і для неї?

Бабуся давно абсолютно безпорадна, вона вже сама не в змозі доглядати за собою. Вона живе одна, до неї час від часу навідується тільки моя мати і дід, так як з моєю бабусею вони в сварці. А в будинку для літніх людей вона буде отримувати постійний і професійний догляд: про неї там будуть піклуватися і доглядати спеціально навчений медичний персонал.

Реклама

Я думаю, що після того, як вона заспокоїться і її емоції вляжуться я ще раз спробую з нею поговорити. Я хочу їй розповісти, що за старими там дуже добре доглядають, а тому, я думаю, що вона не зможе відмовити рідній внучці. Всі люди різні і до кожної людини необхідний індивідуальний підхід.

Я ж не про себе думаю, а про своє ще не народжене маля, я переживаю за те, де він буде рости, адже це не вихід мотатися з дитиною на руках по орендованих квартирах. Я думаю, що бабуся вже пожила, тепер прийшов час дати пожити і нам. Я, якщо чесно, то одного не розумію, чому вона не думає про те, що в спеціалізованій установі їй буде набагато краще! Ну хіба я не права? А як вважаєте ви?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker