Я була рада, що нас забезпечує чоловік. Та тільки мені це вийшло боком.

Я була впевнена завжди, що я правильно зробила свій вибір, коли вийшла заміж за Колю. Освічений, розумний, з правильними цілями в житті і з деякими своїми принципами. Так, трохи емоційний. Але подібні якості і допомагають в житті рухатися вперед.

До шлюбу ми з Колею зустрічались два роки. А потім одружилися. І ось через два роки шлюбу я почала дізнаватися нову сторону чоловіка. Як у місяця є темна сторона, так виявляється, і у людей. Коля – хлопець столичний, у нього своя квартира, машина, хоч і не нова давно, хороша робота. Я виросла в невеликому містечку, в приватному будинку. У мене не було ні машини, ні квартири, коли ми одружилися. Благо, хоч освіта була, але і їй застосування я не знайшла. Так, як після весілля завагітніла, відразу і пішла в декрет, сидіти з дитиною.

Весь цей час сім’ю забезпечував чоловік. Оплата комунальних послуг, придбання продуктів, один раз навіть на відпочинок з’їздили. Але і я теж не сиділа просто так. Я теж зробила свій внесок – готувала їжу, завжди в будинку було чисто і затишно. Робила все, щоб чоловік прийшов з роботи і відчував себе як в раю.

pixabay.com

Батьки мої грошима нам допомагати не могли, адже у них ще живе два моїх брата, яким по 15 років. Але зате вони постійно забезпечували нас продуктами. Я б навіть сказала, що на продукти ми мало грошей витрачали, адже м’ясо, овочі, молочне – все давали мої батьки.

Батько нарешті через багато років зміг купити собі нову машину. А потім у нього стався інсульт і на машині їздити він вже не міг. І ось Коля, мій чоловік, почав в нахабну вимагати, щоб батьки віддали йому нову машину. Мовляв, дочка ваша прийшла без приданого – давайте хоч машину. Зрозуміло, що батьки відмовили. І ось чоловік на них розсердився, як і на мене. Що не день, я чую закиди про те, що мене прийняли в столицю з глибокого села, в якому я б просто згнила, як і інші.

Постійно чую про те, що я просто ледащо і нічого в сім’ю нашу не принесла. Але я б з радістю пішла на роботу, та тільки хто буде сидіти з донькою. Свекруха зі свекром взагалі як окрема планета. Нічим допомагати не хочуть, не приїжджають, з донькою посидіти взагалі проблема для них. А мої батьки живуть далеко дуже. Тим більше, у мами там сини підлітки, за ними потрібен догляд.

І що мені робити? Я свого чоловіка не впізнаю. Що з ним сталося, чому він так себе веде, не розумію. І я страшенно втомилася від цього всього. Що ж робити?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close