Доглядаю за своєю бабусею. Їй 92 роки. Сил вже майже не залишилось

Моїй бабусі 92 роки. Два роки тому вона впала та отримала компресійний перелом хребта. Деякий час вона лежала, а потім (о диво!) почала трохи ходити. Про те, як я доглядала за нею поки вона лежала, я взагалі не хочу говорити. Можливо, колись, але точно не зараз.

morediva.com

Ми живемо окремо, але в одному під’їзді. Це дуже зручно. Зараз мій догляд за нею мінімальний. Я готую їй їжу, допомагаю сходити в душ, прибираю. Все! Здавалось б, живи та радій. Вона сама може дійти до туалету, що вже велика радість.

Вона пережила багато інсультів, лікарі навіть не змогли сказати скільки їх було. Лікар сказав, що добре, що вона після такого може ходити та розмовляти. Можливо, її живна поведінка пов’язана якраз з цими інсультами.

Реклама

Кожного разу, коли я приходжу до неї я чую тільки якісь докори та образи. Сьогодні вона заявила мені:

– Це все ти винна! Це через тебе я інвалід! Ти мені робила масаж спини та зламала її!

Реклама

До перелому хребта вона ледь-ледь ходила з палочкою. А коли впала, я розтирала їй спину, як лікар прописав. А зараз вона ходить так само, як до травми. Я намагалась їй пояснити, але вона навіть слухати не хоче.

Все менше я бачу в цій людині свою бабусю. І все більше бачу в ній незнайому людину, яка мене ненавидить. Йду від неї вся в сльозах, а совість мучить. Сидить вона там сама цілий день, і крім мене і моєї маленької доньки до неї ніхто не приходить. Так шкода і себе, і її. Але, чим дальше – тим гірше. Вже і не знаю, що мені робити.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker