Діти всіх моїх знайомих давно живуть у достатку, а про мою дочку і сказати нічого

– Я знайомих боюся зустріти, – розповідає пенсіонерка Надія Леонідівна. – Адже спитають про мою Юльку, а мені й сказати нема чого. Як вона? Зовсім ніяк. Дітей сама тягне, з допомоги на допомогу перебивається. А від чоловіка нормальних грошей особливо не дочекаєшся. Я ось допомагаю, тільки з моєї пенсії мало толку. А які надії подавала, і молода ще, всього тридцять п’ять…

pixabay.com

У шкільні та юнацькі роки Юля навчалася дуже добре. Грамоти пачками приносила, на олімпіадах нагороди отримувала. Великі успіхи у неї були з біології та хімії, так що до медичного вступити вийшло з першої спроби. І на перших курсах дуже добре навчалася, все давалось їй швидко, викладачі хвалили. Сесії здавала без проблем, їй пророкували блискуче майбутнє. Поки на останньому курсі Юля не зустріла Олексія.

Молоді люди одружились. Юля встигла інститут закінчити, але народила дитину, тож за професією не змогла попрацювати. А потім і друга дитина з’явилася. Тож майже десять років не працює вона, хоча маленькій уже майже п’ять років. Але не хоче вона на чоловіка господарство залишати і дітей, боїться, що не впорається.

– І що це за такий чоловік? – продовжує Надія Леонідівна. – Інші заробляють, а цей живе у своїй конторі. Так там і працюватиме до пенсії. Ні кар’єра йому не потрібна, ні підвищення. Попросити нічого начальство не може. Зв’язалася моя Юля, нічого не скажеш. Скільки разів я сказала йому, що соромно так жити. Адже навіть на море ще жодного разу не їздили. Хоч би дітей туди відвезли, про себе мовчу. А він мені у відповідь каже, що він сам уперше до моря лише на першому курсі з’їздив, тож час ще є. І на все має свою відповідь.

Юля з дітьми виїжджають лише на дачу. Вони з чоловіком навіть у столиці поки що не були. А в цей час діти у знайомих Надії Леонідівни щоліта літають у різні країни, подорожують, вдома теж у них все добре, не рахують кожну копійку.

– Ось Світлана, наприклад. Вона колись разом із Юлею навчалася. Так вона за кордон кожні пів року роз’їжджає. Купила нову машину нещодавно, іншу батькам віддала. Будинок у них гарний, а вона ще нещодавно двокімнатну квартиру купила. А ми тут з її мамою зіткнулися, вона розповіла про свою дочку. А мені й похвалитися нічим. Чому так?

Двокімнатна квартира, в якій мешкає зараз Юля, не належить їм із чоловіком. Сім’ю пустила пожити мати чоловіка, але нещодавно вона заявила, що може приїхати туди пожити його молодший брат. Тож незабаром там житиме п’ять людей. А свекрусі Юля суперечити не може, бо зовсім не буде де жити.

Дуже засмучується Надія Леонідівна, що Юлю влаштовує таке життя. Вона не хоче нічого міняти. Навіть те, що її діти живуть погано, не є для неї стимулом. На собі також заощаджує. За десять років була лише один раз у перукарні, рідко купує собі одяг, лише дітям. Тож виглядає у свої тридцять п’ять років на десять старше.

– Зовсім запустила себе, дітей не шкодує. Я їй багато разів казала, що коли вона сама була студенткою, то можна було так жити, а зараз уже соромно. Але вона на всі мої зауваження лише киває, а сама робить по-своєму. Не знаю, що може на неї вплинути. Розповіла тут про життя Світлани з її класу, так вона у відповідь тільки засміялася. Але ж я бачу, що вона образилася. Я порівняла її з колишньою двієчницею. А як мені ще на неї впливати? Не можна ж так і надалі жити. Треба йти працювати, щось міняти у своєму житті. У неї самої діти підростають. Так, у всіх діти нормальні, а моя… Розуму не докладу, що з нею тепер робити. Що ви думаєте з цього приводу?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close