Діти його називали «шарпак». І тільки одна маленька добра дівчинка змогла змінити його

Так вийшло, що ми з великого міста були змушені переїхати в село. У нашому селі була в школі дуже цікава і хороша традиція: всі свята діти в школі відзначали разом. І ось настав Новий рік. Вся дітвора зібралася в актовому залі школи біля новорічної ялинки та Миколая.

Було багато пісень, діти розповідали віршики. Атмосфера була дуже радісною, всі посміхалися і були щасливими.

Але був серед всіх дітей один хлопчик, який просто стояв, і дивився на все, що відбувається. Це був Коля – він вже два роки залишався в другому класі. Хлопець не був дурним, просто у нього були недолугі батьки – вони дуже часто взагалі забували про те, що у них є дитина.

У Колі не було в школі друзів. Хлопці над ним часто сміялися. Чому? Та тому що Коля дуже часто приходив до школи в брудному одязі, у нього не було потрібного шкільного приладдя. Дуже часто він приходив з невиконаними домашніми завданнями.

Реклама

Діти його називали «шарпак». Коля захищався і огризався, але ніколи не виявляв агресії і нікого ніколи не бив. Вчителі захищали хлопчика від нападів дітей. Викликали в школу і батьків, але нічого не допомагало.
Згодом Коля став замикатися в собі, вважав за краще перебувати на самоті. Навіть під час загальних веселощів, Коля вважав за краще перебувати подалі від інших. Він був, як завжди дуже сумним.

40knig.ru

На нього відразу ж звернула увагу моя дочка – семирічна першокласниця Оля. Вона завжди була дуже активною і ніколи нічого не боялася. Ось і на цьому святі вона встигла не тільки отримати подарунок від Миколая, а й встигла виграти в конкурсах повітряну кульку і свисток.

Моя Оля підійшла до Колі і простягнула йому кульку і свисток зі словами:
– Візьми. Це тобі! Я так хочу побачити твою посмішку!
Коля недовірливо подивився на неї. Він не міг повірити в те, що хтось виявив до нього доброту і хоче зробити йому подарунок.

– Бери! Не бійся! Я від щирого серця хочу тобі це подарувати. Не будь таким сумним!
Коля постояв трохи, а потім нерішуче простягнув руку і взяв подарунок. Після цього випадку поведінка Колі стало зовсім іншою. З моєї донькою вони стали справжніми друзями. Коля став після цього краще вчитися. Він часто тепер приносить Олі яблука з горішками і каже:

– Це тобі! Я так хочу побачити твою посмішку!

Реклама

Ось так добре слово змінили Колю.

Незабаром батьків хлопчика позбавили батьківських прав, і хлопчик став жити у дідуся з бабусею. Тепер Коля завжди приходить в школу в чистому одязі і з вивченими уроками. Він як і раніше дружить з моєю донькою. Про все це нам розповів класний керівник на батьківських зборах.

Мені було так приємно почути, що моя дочка росте такою доброю і чуйною людиною. Побільше б таких людей! Тоді б і жилося легше! А батьки Колі так і не взялися за розум …

 

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker