Декілька днів тому я зустріла свою колишню свекруху. Ця зустріч мені не дає спокою. Я б так хотіла забрати її до себе, але сама немаю де жити

Після весілля ми з чоловіком почали жити з його мамою. Андрій зразу сказав, що своє житло нам купувати не доведеться, бо в мами велика та простора квартира, а він в неї один, тому рано чи пізно ця квартира дістанеться нам.

Мені це з самого початку не сподобалось, бо жити з чужою людиною завжди складно. Ще й в неї вдома. Але, коли ми все ж переїхали до Галини Семенівни, я була здивована тим, як з нею легко. Вона дуже хороша жінка, спокійна та ввічлива. Не можу сказати, що було все прям ідеально, але жили ми добре.

pexels.com

Після весілля я відчула, що мій чоловік якось охолонув до мене. Навіть народження сина нічого не змінило. Ми жили не як чоловік і жінка, а просто як сусіди. Галина Семенівна все сама бачила, і все розуміла. Вона дуже допомагала мені у вихованні Юрчика, завжди готувала смачну їжу, водила в садок, а потім і в школу.

Реклама

Так ми прожили більше 10-ти років і тут Андрій заявив, що хоче розлучитись, бо в нього є інша жінка. Він сказав, що я маю переїхати жити кудись інакше, бо це його дім, і він буде жити тут.

Тоді вперше втрутилась свекруха. Вона попросила Андрія одуматись, подумати про дитину та зберегти шлюб. Але розмови були марними, чоловік для себе вже зробив вибір. Тому, я зібрала речі та поїхала. А він привів туди свою нову дружину.

Я почала орендувати маленьку кімнатку в старенької бабусі. Важко дуже, адже я заробляю мало, а утримую і себе і маленьку дитину, ще в чужому домі. Бабуся має важкий характер і їй завжди щось не подобається. Ми навіть почали їсти в своїй кімнаті, щоб на кухні з нею не бачитись. А на власну квартиру грошей я, звичайно, не маю.

Реклама

Якось випадково я зустріла свою свекруху. Вона була дуже сумна. Зі своїми проблеми я зовсім про неї забула. Я була дуже рада такій випадковій зустрічі, в мене з нею пов’язані гарні спогади. Вона на сина не скаржилась, але я бачила, що живеться їй зараз не солодко. Ми дуже щиро поговорили і вона пішла. Попросила мене, щоб я телефонувала і не забувала про неї.

Мені її дуже шкода. Я б навіть хотіла забрати її жити до себе. Вона б мені допомагала, та й їй радість з внуком посидіти. Але я сама не маю де жити. Ось така от ситуація. Як мені правильно вчинити?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker