Далека родичка вимагає, щоб я їй гроші на покупку будинку дала. З якої це радості я повинна комусь дарувати такі великі суми?

Я завжди підтримувала теплі відносини з близькими родичами, а всю свою далеку рідню навіть в очі не бачила. Коли одна тітка, незрозуміло ким вона мені доводиться, попросила дати їй гроші на покупку будинку, я відмовилася. Це нахабство!

Я рідко даю в борг, це моє правило. Чому? Тому? що люди не поспішають повертати позичене, ти переживаєш і хвилюєшся. Родичі взагалі нахабніти починають, мовляв, тобі частинами будемо повертати. Я вже безліч разів була заручницею подібних ситуацій і зробила свої висновки.

Гроші у мене завжди є, я їх зберігаю на картці. Мої родичі про це знають і часом бажають цим скористатися, але я занадто категорична. Після розлучення я була на мілині, тепер встала твердо на ноги, чого бажаю й іншим. Я працюю, сама забезпечую дочку, ніхто мені не допомагає, то чому я повинна всім допомагати?

pixabay.com

Зовсім недавно мене запросила на ювілей далека родичка. Вона запросила всіх-всіх, ніби хотіла побільше подарунків отримати. Ось тільки її дочка з чоловіком на свято не завітали. Онука теж не привели. Це не зіпсувало свято – всі веселилися і вітали винуватицю торжества.

Під кінець вечора тітка заявила, що хоче продати свою дачу і купити заміський будинок, але їй не вистачає грошей. Кредит брати боїться, адже пенсія мінімальна. Дочка з зятем допомагати матері не хочуть, живуть своїм життям. Родичка розповідала про свою мрію зі сльозами на очах. Потім вона повернулася в мою сторону і при всіх гостях запитала:

– Марино, скільки ти мені можеш дати грошей на покупку нерухомості?
– Ви мене на свято запросили, щоб я вам грошей дала? Тоді даремно, мені є на кого витрачати зароблені кошти. Працюю на двох роботах, дочку не бачу … У вас є свої діти, нехай і скидаються для вас! Ваша нерухомість – ваші вкладення.
– Але у тебе ж є заощадження! Чого ти прибіднюєшся?

– Так, я вже зараз думаю про майбутнє своєї дочки, але комусь дарувати гроші я не збираюся. Родичі – це споріднені душі, а не гаманці.
– Ти не бідна, в багатстві купаєшся, чого допомогти не хочеш? Скнара? Треба ділитися, тобі більше пощастило – мені менше.
– Причому тут пощастило? Всі гроші я заробила своєю працею, мені нічого на голову не впало. Ні і крапка! Навіть в борг не дам, адже ви потім віддавати не будете. Живете на одну пенсію і живіть, треба розраховувати на свої можливості і тверезо оцінювати ситуацію.

Після цієї розмови тітка образилася на мене і більше ми не зустрічалися. Я не засмутилася, адже і до цього ми не були особливо близькі. Я навіть батькам гроші не позичаю, якщо маю можливість – просто допомагаю фінансово. А з далекими родичами взагалі не хочу мати нічого спільного.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close