Чому заможні свати не допомагають своїм дітям? Невже їм все одно на долю свого сина?

Мене мучить лише одне питання: як такі люди, як мої свати, спокійно сплять ночами? Невже совість їх не мучить? Зараз розповім, у чому проблема нашої родини.

Донька одружена вже 7 років, виховує трьох дітей. Старшим онукам-двійнятам по 9 років, а молодшому — 3 роки. Дочка зараз у декреті, а потім шукатиме роботу. Компанія, в якій вона працювала до народження дитини, прогоріла, тому їй доведеться шукати щось нове. А з трьома дітьми, самі розумієте, особливо багато вакансій не пропонуватимуть.

Після весілля дочки я дозволила молодятам жити у квартирі, яка дісталася мені у спадок від матері. Це невелика двокімнатна квартира, яка б підійшла їм на перший час. Звичайно, зять відчував збентеження і все клявся-божився, що через рік-другий вони візьмуть кредит і куплять власне житло. Але вже 7 років молода сім’я з дітьми живуть у цій квартирі і поки що з’їжджати не мають наміру.

Нещодавно я вийшла на пенсію. Все життя пропрацювала вчителькою молодших класів, але того року мене ввічливо попросили поступитися дорогою молодим. Що ж, керівництво зрозуміти можна, та й сама я колись була молодим фахівцем, який шукає роботу. Чоловік мій давно вже пенсіонер, його здоров’я підводить — пенсію витрачає на ліки.

Раніше я думала, що якщо зовсім туго з грошима буде, то здаватиму другу квартиру. Але зараз цей варіант уже не підходить, не буду ж я доньку з дітьми на вулицю гнати. У крайньому випадку, ми могли б з’їхатися і жити разом. Але дочка категорично проти, вони вже звикли самі собі господарями бути. Та й мені тоді доведеться день і ніч доглядати за онуками.

Натомість батьки зятя живуть приспівуючи. У них і три квартири, і заміський будинок із садом. Сват, у минулому військовий, гарну пенсію отримує та ще й свій бізнес має. Сваха ще працює, а у вільний час на грядках копається. Чомусь за дітей вони зовсім не переймаються, за цей час хоч би копійку дали.

Тому я набралася сміливості та зателефонувала сватам. Кажу, мовляв, 7 років сім’ю дітей на собі тягла і квартиру їм дала, і фінансово допомагала. Запропонувала їм пустити дітей до однієї зі своїх квартир. Батьки зятя приголомшили мене своєю відповіддю. “Нема чого в наш гаманець заглядати і рахувати чужі гроші”, – і повісили трубку.

pixabay.com

Я здивувалася, невже їм все одно на долю свого сина? Відправили 7 років тому до чужої родини, і все. А те, що діти потребують, їх не стосується. Я впевнена, що тепер і свати мають допомогти молодій сім’ї. Але як їх переконати у цьому, я не знаю.

А як ви вважаєте, батьки повинні допомагати сім’ї своїх дорослих дітей? Чи правильно вчинили свати, відмовившись від допомоги?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close