Чому в гостях я маю комусь щось допомагати? Я ж прийшла відпочити, а не прибирати чи готувати

Я дуже гостинна людина. Я люблю приймати гостей, це мені не в тягар. А ось ходити у гості не дуже мені подобається.

Ми товаришували з моєю колегою протягом 5 років. Гостювали одна в одної, разом відзначали всі свята та ділилися потаємним. Однак візити до неї мене напружували. Це завжди супроводжується вказівками: “Почисти оселедець”, “Помий посуд”, “Підмети”.

pixabay.com

А я приходжу ошатною, з макіяжем, зачіскою — це нормально? Після такої підготовки від мене віє вже не французьким парфумом, а смердючою рибою. Звичайно, від святкової атмосфери не залишається і сліду.
Найцікавіше, що такі правила прийому гостей не лише в неї.

Якось покликала мене у гості стара подруга. Ми з нею навчалися разом у інституті. У неї намічався ювілей, це був привід для зустрічі. Я думала, що вона святкуватиме в якомусь ресторані, але ні. Звичайно, я дуже здивувалася, коли дізналася, що вона збирається відзначати вдома. Тим більше, що живе вона 60 км від міста. Мене не дуже тішила перспектива їхати до неї з ночівлею.

Подруга розповідала про те, як вона готується до свята. Купує продукти, прибирає, робить заготовки. Але в мене залишалося одне питання – як у крихітній хрущовці вона збирається зустрічати стількох гостей?
І ось настав день “ікс”. Я вручила іменинниці букет хризантем та мультиварку в подарунок. Коли я побачила її, схопилася за голову. Вимотана, бліда, без макіяжу, у старому халаті. Про яку святкову атмосферу може йтися?

Мені відразу довелося почати їй допомагати. Кухня маленька – удвох навіть не розвернутися. Кожна гостя допомагала накривати стіл, тому від нас віяло котлетами, голубцями та іншими частуваннями. Загалом, поки з усім упоралася, ніг не відчували. Перед приходом решти гостей ювілярка перевдягла сукню, на інші процедури краси часу не вистачило.

Гості веселилися, хвалили кулінарні здібності господині та говорили тости. Все б нічого, тільки свято не приносило задоволення винуватці урочистості. Вона через силу посміхалася, хоч насправді хотіла лише одного — спати.

Коли гості всі пішли, ми взялися за прибирання. Оскільки я ночувала в неї, уникнути цього “приємного” заняття мені не дозволила совість. До речі, її чоловік спокійнісінько вирушив спати.
Спати ми лягли після опівночі, вимотані до жаху. Коли я повернулася додому, я почувала себе розбитою. Наче не в гості їздила, а на дачі город копала.

Найдивовижніше, що такі прохання допомогти накрити на стіл прийняті лише у нас. Коли ми гостювали у нашого друга-іноземця, зауважили, що там гостей навіть на кухню не пускають.

Мені не важко допомогти, але коли я приходжу в гості, я хочу відволіктися і відпочити. З цієї причини я і не люблю ходити в гості, а в себе вдома господарюю сама. До приходу гостей у мене завжди накритий стіл, бо поважаю своїх гостей.

А яка позиція вам ближча? Моя чи моїх подруг?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close