Чому мої батьки так не люблять мене? Мають дві квартири, а я з трьома дітьми шукаю не притулитися

Ми з чоловіком вже 10 років живемо на орендованих квартирах. І варто сказати, нам з цим не дуже щастить. За останні три роки ми переїжджали 4 рази. Один власник вирішив продати квартиру, інша господиня заявила, що сусіди скаржаться на шум, тому нам потрібно з’їхати. А у нас на хвилиночку троє дітей.

Пошук житла кожен раз перетворюється в кошмар. Тільки говориш власнику, що у тебе троє дітей, так він випаровується і не відповідає на дзвінки. Зазвичай підходящі варіанти коштують недешево. Та й сам переїзд – справа клопітка і витратна. Після останнього переїзду у нас практично не залишилося грошей.

У той же час у моїх батьків пустують дві квартири. Батьки у мене взагалі дивні. Ніколи нам нічим не допомагають, хоча я у них єдина дочка. Батько каже, що я повинна все досягти своїми силами. Хоча ці квартири вони і самі отримали в спадок. Якийсь час я думала, що вони їх здають. Але недавно дізналася, що вони порожні. Мама сказала, що їм шкода псувати ремонт, вони тільки недавно доробили.

Після останнього переїзду я вирішила поговорити з мамою. Немає сил вже так жити, ні копійки зайвої витратити не можна. Прийшла до неї, коли батька не було. Попросила прямо без натяків, мовляв, чи можна нам переїхати в одну з квартир, щоб не тулитися в чужих квартирах. Пояснила ситуацію, розповіла, як було складно переїжджати з трьома дітьми.

Моє прохання її дуже здивувало, але вона дослухала мене до кінця. А потім просто сказала: «Ні, ви не можете туди переїхати». Без аргументів, без пояснень, просто ні і все. Кажу, що нам складно, а квартири все одно стоять порожні. Але у неї на все одна відповідь: «Ви самі винні, не треба було народжувати стільки дітей».

pixabay.com

І так кожен раз, коли я прошу мені допомогти. Батько каже, що потрібно було спочатку на житло накопичити, а потім вже дітей народжувати. Мати повторює, що вистачило б і одного, не було потреби відразу трьох народжувати. І всі мої пояснення про те, що ми завжди хотіли велику родину, і той факт, що я народила первістка в 28, їх не турбує.

Я все розумію, але ніяк не второпаю, чому вони не хочуть нам допомогти? Я ж не чужа людина. Намагаюся працювати, економлю кожну копійку, але не зекономиш надто вже багато з трьома дітьми. І я не кажу, що батьки повинні завжди і в усьому допомагати дітям, але ж можна хоча б раз підтримати мене в складній ситуації. Не знаю, що робити і що говорити, сил більше немає.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close