Чому я повинна любити сина свого чоловіка? Я ж його не народжувала

Я вийшла заміж вдруге. Від першого чоловіка в мене є син. У мого нового чоловіка теж є син. Він ріс без мами, коли хлопчикові було 2 роки, її не стало. Ми живемо всі разом, в нас дружня сім’я. Якось одного дня до мене підійшов син чоловіка і сказав, що тепер буде називати мене мамою. Я була не проти.

Через тиждень він прийшов додому і сказав, що чоловіка викликають до школи. Тоді я його трішки насварила через погану поведінку. А він пішов скаржитись чоловікові. Ввечері в нас була серйозна розмова. Чоловіка сказав, що я зовсім не люблю його сина.

Моя відповідь його розчарувала та здивувала. Я сказала, що я і не повинна його любити. Я ж його не народжувала. Та й не ростила навіть. Та не дивлячись на це я дуже добре ставлюсь до нього. Хвалю його як свого, і відповідно сварю теж. Та і чоловік не палає гарячою любов’ю до мого сина. Ставиться дуже добре, але ж не любить як рідного.

superhear.info

Чоловік у дечому погодився зі мною. Ми домовились, що цю тему більше не будемо підіймати. Але все-рівно я декілька днів про це думала. Навіть вночі не спала. Не розумію я коли кажуть, що чужих дітей не буває. Звичайно, дитині потрібно допомагати, не важливо рідна чи ні. А ось любов. Це ж почуття. Чому я маю любити його як рідного.

Після розмови все стало на свої місця, ми до цієї теми більше не повертались. Але все-рівно думаю про це. А що ви на це скажете? Права я чи ні?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close