Чоловік захотів відпочити від сім’ї, побути знову холостяком. І здивований, чому я його назад пускати не хочу

Сталося це пів року назад. Мій чоловік сказав, що хоче побути знову холостяком. Що він втомився від життя в родині, ми з дитиною йому жити нормально не даємо. Речі свої зібрав і пішов. А недавно повернувся. Сказав, що відпочив, тепер готовий знову з нами жити. А я сказала йому забиратися. Нехай і далі продовжує відпочивати.

pixabay.com

Нашому шлюбу десять років, а синові вісім. Живемо ми з чоловіком на моїй житлоплощі, я отримала квартиру від бабусі. Точніше зараз тут живемо тільки я і син. Мені завжди здавалося, що моя сім’я дуже міцна. Ми успішно подолали всі кризи, про які зазвичай говорять інші пари. Але тут чоловік вирішив, що він дуже втомився бути сімейною людиною.

Так, в останні пару років у нас не все було гладко. Моя мати захворіла, свекруха теж. У нас з чоловіком були труднощі на роботі. Син лежав в лікарні, а я зіткнулася з підозрою на рак (яка не підтвердилася, на щастя). Ми все це пройшли рука об руку, разом.

Коли почалася пандемія, чоловік втратив роботу. Йому було дуже погано, він перестав щось робити по дому, зваливши все на мене. Я ходила на роботу, готувала їжу, приділяла увагу синові, відвідувала маму, щоб доглядати, дзвонила свекрусі. Всі обов’язки стали тільки моїми. Чоловік же тільки ходив по дому з сумним обличчям і говорив, як йому важко.

У мене не було часу навіть на сварки, я була неймовірно зайнята. Чоловік посидів вдома три місяці, а потім знайшов іншу роботу. Зарплата була майже такою ж, як раніше, але більше обов’язків, та й їздити тепер потрібно було далі.

Реклама

Приходив чоловік тепер пізно. Втомлювався, злився. Ми почали сваритися. Я, між іншим, теж ходила на роботу, але ще і з домашніми справами якось справлялася. Так, мені до роботи їхати менше, але я теж хочу відпочивати вечорами, просто не можу собі дозволити. А чоловік може, але ще й скаржиться!

Сварки виникали все частіше. Не завжди їх ініціатором була я. Доходило навіть до того, що не можна було попросити чоловіка, щоб він посуд помив, тут же у відповідь отримувала крики. «Я втомився, я працюю!». А я, напевно, з відпустки приїхала. Зрозуміло, я починала сперечатися. Хіба можна таке терпіти?

Чоловік навіть мамі своїй не дзвонив, не цікавився її здоров’ям і справами. Це лежало на моїх плечах. І їздила до неї теж я. Адже чоловік так втомлюється, не те, що я, правда? Хіба мені складно? Іноді після таких конфліктів ми не розмовляли один з одним тижнями. Чоловік ображався на мене, а я це ігнорувала. І так турбот вистачає. Не було ніяких сил на ці трагедії.

І ось одного разу чоловік зібрав свої речі. Коли усвідомив, що я не питаю ні про що, прийшов і сказав, що йому потрібен відпочинок.

– У нас серйозна криза у відносинах, ми не рухаємося вперед. Але не хочу, щоб все закінчилося. Я просто потребую відпочинку, подумати хочу. Потім повернуся, і ми все обговоримо.

І пішов з сумкою. Виявилося, що поїхав до матері. Свекруха мені сама набрала через годину і запитала в жаху, що у нас сталося. А я не знала, що їй відповісти, сама нічого не зрозуміла. Цирк справжній. Вона намагалася умовити мене на розмову з чоловіком, але я відмовилася. Адже він сам мене кинув. Що тут обговорювати?

Минуло пів року. Виявилося, що син вміє добре прибирати в будинку, а їжі нам потрібно зовсім трохи, та й готувати кожен день не потрібно. Прання стало менше, бруду теж. Ніхто не розкидає по кутах сорочки і шкарпетки.

Реклама

І до свекрухи більше їздити не потрібно, адже тепер син з нею живе, сам про неї піклується. Я періодично дзвонила їй, щоб проявити ввічливість, але на цьому все. З чоловіком ж я не розмовляла весь цей час, він лише періодично спілкувався з сином по телефону.

Коротше, за пів року моє життя сильно покращилося. Так, грошей стало менше, але і турбот теж. Саме тому, коли чоловік вирішив повернутися, я не зраділа. Не пустила його в квартиру і відправила назад до мами. Він неймовірно здивувався!

Але я вже нічого не відчуваю до нього. Навіть поважати не можу, адже цілих пів року його не хвилювали ми з сином. Не було діла, чи все у нас добре, не потребуємо ми в чомусь. Йому, бачте, був потрібен відпочинок. Ось нехай і далі відпочиває. Мені вистачить самоповаги, щоб не дозволити з собою так поводитися.

Та й місця в квартирі більше немає. Я на наступному тижні перевезу до себе маму, щоб не їздити до неї постійно. Вона буде допомагати мені з домашніми справами і сином, а я піду вгору по кар’єрних сходах, адже тепер у мене є на це час. Впевнена, що зможу домогтися багато чого. Шлюб був для мене лише важким тягарем, а не допомогою.

Чоловік приходить до наших дверей кожен день і ниє, що ми сім’я. Але я з ним не згодна. Якби ми були сім’єю, він би так не вчинив.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker