Через 10 років тиші об’явилась сестра чоловіка та згадала, що має частку у нашій квартирі

Одного ранку в двері квартири зателефонували. На порозі була сестра чоловіка, її чоловік та їхня дитина. Іра не з’являлася в нашому місті років десять. Не дзвонила і не писала. До цього теж не виявляла особливих дружніх та сестринських почуттів до мого чоловіка. А тут раптом ось так, із речами.

pixabay.com

Іра почала розповідати, як обдурили її чоловіка. Партнер по бізнесу підставив його, було багато боргів, тож довелося продати все майно. І вони приїхали до цієї квартири, бо колись вона належала їхнім батькам.

– Квартира належить і мені. Батьки ж у нас спільні. Тож я маю право на свою частку. І ми поки що поживемо тут.

Увечері розповів мені мій чоловік історію, як багато років тому його сестра потягла у батьків велику суму грошей із скриньки та втекла з дому. Потім навіть лист не написала. І коли не стало тата, а потім мами, не приїхала навіть з ними попрощатись. І не цікавилася нічим.

Ми живемо із чоловіком три роки. Я знаю, що мій чоловік дуже переживав, коли не стало його батьків. Залишився зовсім один. Два роки тому у нас з’явилася дитина, а зараз я чекала другого малюка. Квартира у нас була двокімнатна, але ми розділили найбільшу кімнату на дві частини. Із однієї частини зробили дитячу кімнату. Щоправда, ремонт ще не встигли зробити.

– Добре ви придумали, – сказала Іра, обійшовши всі кімнати. – Трикімнатна квартира зараз не завадить. Значить, ми дитину поселимо в цій половинці, самі в нормальну оселимося. А ви у цій половині. Дитина у вас ще маленька, а у нас уже до школи ходить.

Ми з чоловіком не погодились. Віддали їм кімнату, яка була поділена на дві частини, а сина забрали до своєї кімнати. Вранці чоловік поїхав на роботу, я відвезла сина до мами. Тож сімейство сестри чоловіка були весь день одні у квартирі.

Коли ми увійшли до нашої квартири, її було просто не впізнати. Перегородка була прибрана, всі меблі перетягнуті до нас у кімнату, яка тепер нагадувала склад.

– Привезли наші меблі, – сказала Іра. – Довелося швидко тут облаштовуватися. Зі своїми речами самі розберетеся. Я майже розставила свої. Так, холодильник ваш я до вас у кімнату попросила робітників поставити. Вам там буде зручніше. А я свій на кухню поставила.

У нашій кімнаті ми побачили навіть пральну машину. Кухня в нас була невелика. Тому два холодильники, пральна машина туди не поміщалися. У кімнату до нас просто не пройти. Невелика стежка до вікна та назад. Двері ледве відчинялися. Як жити за таких умов, я не знала. До того ж, все сталося так несподівано, що не спадало на думку жодних аргументів. Хоча я спробувала поспілкуватися із дуже активною Ірою. Але на всі мої докази вона відповідала, що вона розміняє квартиру, якщо ми ще обурюватимемося.

Чоловіка вдома не було, зі зміни він прийшов лише вранці. Іра з самого порога вимагала, щоб він ішов разом із нею і прописав їх усіх. Чоловік на це хмикнув, що нікуди не йтиме. Якщо вона господиня, то нехай сама всіх своїх і прописує.

– А ти не думай, що я залишу так усе. Якщо я досі не набула прав спадщини, це не означає, що я не маю на квартиру жодних прав. Я скажу в суді, що ти приховав факт смерті батьків, щоб отримати квартиру.

Як же розлютився мій чоловік після таких слів. Він почав кричати, вимагати, щоб вона прямо зараз збирала свої речі та провалювала туди, звідки приїхала. Іра закричала. Хотіла знайти підтримку у чоловіка, але той тільки відвернувся. Він був нормальним, не любив лаятись. Тож він мовчки почав збирати речі. І Іра, хоч і продовжувала кричати та обурюватися, пішла йому допомагати. Вони поїхали наступного дня.

А чоловік мені потім розповів, що ті вкрадені гроші батьки збирали Ірі на квартиру. А на цю зробили на нього дарчу…

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close