Батьки цінують тих дітей, які живуть далеко. Реальна історія з життя про двох братів

Минулого тижня мій старший брат повернувся з-за кордону. Він вже багато років живе у Європі. Привіз мені і батькам всякого одягу модного, смачненького щось спробувати. Мама два дні готувала страви, біля невістки аж пританцьовувала, так рада була їх приїзду.

Потім брат з дружиною почав їздити у гості до всіх родичів. Всі ним захоплювались, який він молодець, що сам добився непоганого рівня життя. В нашому домі цілий тиждень було свято, син приїхав! Мама з ранку до вечора поралась на кухні, тато робив щось по господарстві.

А коли брат з дружиною вже зібрались додому їхати, батько вручив конверт з грошима. Всі попрощались, мама їм з собою напакувала їжі ще на тиждень.

Ввечері, мама сказала, що не добре себе почуває і попросила мою дружину приготувати вечерю. Тато сказав, щоб я йшов відгортати сніг, бо йому це робити вже важко. І ось коли я цей сніг відгортав на душі стало якось так важко.

Останні років 10 я живу з своєю дружиною та дітьми у батьківській хаті. Мама давно по господарству вже нічого не робить, тато теж. Вони дуже шанують себе та бережуть. Як тільки вийшли на пенсію то все, навіть в магазин вийти не хочуть. Я вже мовчу, щоб вони щось допомогли бодай на городі. Вдень їм жарко, ввечері вже пізно щось робити. Ось ми з дружиною вдвох все на собі тягнемо. Брат в гості рідко приїжджає. І тоді батьки аж оживають. Забувають про все інше, і літають навколо його сім’ї.

pexels.com

Зараз думаю, що напевно залишитись жити з батьками було моєю великою помилкою. Завжди дорожать тими, хто далеко, а не тими, хто близько. І допомога та сприймається як щось буденне. Останнім часом думаю про те, щоб купити якийсь будиночок в сусідньому селі та й жити з своєю сім’єю. Але навіть не знаю, як на такі думки відреагують батьки.

А як би ви поступили на моєму місці?

 

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close