Батьки чоловіка віддають усе своє майно молодшому сину, а про Леоніда зовсім забули! Це ж не справедливо!

– Не розумію, як це можна мати чотири квартири, та ще й заміський будинок! – казала Марина подрузі. – І віддають це молодшому братові чоловіка. А куди йому стільки квартир?
– Ну, дітям, мабуть, – припустила подруга Світлана.
– Немає у нього жодних дітей. І дружини нема. І квартира у центрі міста є. Навіщо йому ще стільки? Продаватиме однозначно. А мого чоловіка без усього залишають. Так, у нас є де жити, але ж прикро.

pixabay.com

У Марини та Леоніда був щасливий шлюб. Вони прожили вже понад 12 років, виховували двох синів. Хлопчики вже ходили до школи. Але батьки чоловіка рідко спілкувалися з онуками, як і зі своїм сином. Як тільки він одружився, вони одразу почали рідше дзвонити, ігнорувати свята. Свекруха намагалася спочатку контролювати їхнє життя, весь час лізла зі своїми порадами. А скільки разів вона намагалася навчити невістку правильно прибирати та готувати, і не порахувати.

Особливо не подобалося Марині, коли свекруха просила називати її мамою. Це було дуже дивно для молодої жінки. До того ж, рідна мама часто приїжджала, допомагала, тож просто образилася б на таке звернення своєї дочки до свекрухи.

Найскладнішим періодом у житті Марини був час, коли народився її первісток. Мати чоловіка почала приходити практично щодня. Вона тоді вже не працювала, тому могла прийти «допомогти», як вона висловлювалася. Але Марина одразу зрозуміла, що треба щось робити, інакше потім буде пізно. Вона перестала відповідати на телефонні дзвінки свекрухи і навіть кілька разів не відчинила двері. Минуло кілька місяців і свекруха зрозуміла, що її часто не хочуть бачити в новій родині чоловіка.

Марина дуже добре впоралася зі своїми дітьми. Так, і мама ніколи не відмовляла у допомозі. А свекруха поступово зовсім віддалилася від родини Леоніда та своїх онуків. Сама Марина навіть не знала, про що з нею розмовляти. Дзвонила мама Леоніду все рідше, тільки на свята.

Батьки мали свої клопоти, поїздки. Вони багато подорожували, могли собі це дозволити, доходи дозволяли. Майже щотижня вони ходили на вистави, проводили час із друзями. Тож їм було вже не до онуків. При цьому онуків вони нікуди не водили, ні на спектаклі, ні на заняття. А одного разу з’ясувалося, що їх і в місті давно нема, поїхали жити за кордон.

Леонід якось повернувся з роботи і повідомив, що його батьки передають усе своє майно, яке зараз перебуває у столиці, його молодшому братові. Марина дуже розсердилася, набралася сміливості та зателефонувала свекрусі. І на це отримала відповідь:

– Раніше треба було думати. Через тебе наш син перестав із нами спілкуватися. Ти не давала нам спілкуватися з онуками. А Володя завжди до нас приїжджає та дзвонить. Отже, все правильно.

А як вважаєте, справедливий такий поділ чи ні?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close