Багато років від сестри і звісточки не було. А тут приїхала ділити квартиру

З моєю старшою сестрою, Ларисою, ми ніколи не були подругами. Давалася в знаки і дев’ятирічна різниця у віці, і, особливо, то, що ми були рідними тільки за мамою.

Батько Лариси спився і п0мep від цирозу печінки, мама з полегшенням зітхнула, поступово забула всі ті п’янки, скандали і бійки, які відбувалися у них в сім’ї практично кожен день, а через рік вийшла заміж за мого тата, і народила мене.

Лариса чомусь знeнaвuділa мене з першого дня, як мама приїхала з пологового будинку. Напевно, вона відчувала в мені конкурентку на мамину любов і увагу. Як мама не намагалася, щоб ми жили дружно, як сестри, цього не вийшло. Лариса під час відсутності батьків завжди тeрopuзувaлa мене, а коли вони були вдома, просто не помічала.

pixabay.com

Знаючи погану спадковість своєї старшої дочки (бабуся теж була aлкoгoлічкoю), мама сильно переживала, щоб Лариса не пішла по їх стопах. Мамин контроль завжди дратував Ларису, вона намагалася домогтися свого, провокуючи маму на конфлікти докорами в тому, що до неї відносяться зовсім інакше, ніж до мене.

У чотирнадцять років Лариса поставила ультиматум з приводу окремої кімнати для себе. Я стала жити з ними в невеликій спальні, відгородивши місце письмовим столом, а Лариса, як королева – у вітальні. Мені було дуже прикро, але ця «перемога» зведеної сестри на якийсь час заспокоїла її, і нескінченні причіпки з її боку до мене припинилися.

Так, у відносному спокої пройшло чотири роки. Приблизно через пару місяців після свого повноліття Лариса прийшла додому добряче напідпитку, і не одна. За її спиною маячив якийсь похмурий тип із явно крuмiнaльною зовнішністю. Батьки остовпіли, а сестра заявила їм, що це її наречений, і жити вони будуть в її кімнаті.

Тато тоді розлютився, схопив Ларису за руку, і потягнув на вихід з квартири. Крuмiнaльнuк заступився за «дружину», почалася бiйкa, але в підсумку приїхала поліція забрала в відділення і кримінальника, і п’яну сестру.

З’явилася з поліції Лариса через добу, але батько не пустив її додому, сказав, що вона тепер доросла «дівчинка», і її щастя – в її руках. Ніякі вмовляння мами не нього не діяли. Taто коротко і зрозуміло пояснив свою позицію:

– Я на неї жодного разу голос не підвищив, годував, поїв, одягав-взував, вивчив, кімнату, он, захопила, а на знак подяки вона ще й якогось бaрuгу до нас привела жити. Нехай іде до нього, і він тепер буде «татом».
Так Лариса зникла з нашої квартири. Я в глибині душі була рада, так як вибралася зі свого столу в спальні в величезну, як мені тоді здалося кімнату.

Лариса зникла з мого поля зору, я навіть не знала, де вона, чим займається, і як живе. Маму я не питала, але іноді бачила її заплакані очі, вона переживала за старшу дочку, яка так недолуго почала своє доросле життя.

Утрьох ми жили дружно, я закінчила школу, вступила до університету, а на випускному курсі в нашій родині почалися великі проблеми. Серйозно захворів тато. Ми його пoхoвaли через пів року, операцію робити лікарі відмовилися, пославшись на марність. Мама дуже переживала, і, на нервовому ґрунті підірвала своє здоров’я.

Вона пролежала майже вісім місяців, перетворившись з енергійної жінки в старезну стару. Уже перед смepтю мама дала мені телефон Лариси, і попросила зателефонувати їй, щоб попрощатися. Сестра, почувши мій голос, почала розмовляти в знущальному тоні і насміхатися над хвoрoбoю мами. Поговорити з нею не вдалося, і я відключила телефон. Мама дуже тоді засмутилася, а через кілька днів вона пoмeрлa. Я ще раз зателефонувала Ларисі і повідомила їй час пoхoрoну. Вона буркнула щось на кшталт: «Зрозуміло», але на пoхoрон так і не з’явилася.

Прибула сестричка на третій день після пoхoрoну. Але не для того, щоб пом’янути маму, а для розділу квартири. Дізналася я Ларису з працею. Я впізнала свою сестру. Вона так змінилась. Це була явно, сильно п’юща жінка, набрякле обличчя говорило про серйозні проблеми з нирками, але поводилася «спадкоємиця» дуже впевнено:

– Ну що, Свєтка, як ділити будемо, по-чесному, чи порівну?
З такими безглуздими жартами вона бродила по квартирі і заглядала в усі кути. Я мовчки спостерігала за нею хвилин п’ять. Сестра не витримала паузи, і вибухнула:
– Чого мовчиш, тебе питаю, сама продаси і гроші поділимо, або допомогти? Я тобі швидко ріелтора знайду!

А я спокійно відповіла:
– З якого такого переляку я буду продавати свою квартиру. Ти до неї ніяким боком не відносишся. Квартира була тата, він її повністю оформив на мене ще за життя, так що йди ти звідси по-доброму, без поліції, вони, напевно, тебе знають, «поживеш» під їх дахом якийсь час.

Лариса позеленіла від злості, ще пару хвилин викрикувала якісь лайки, а потім грюкнула дверима і пішла.
Більше ми з нею не зустрічалися, і, сподіваюся, не зустрінемося.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close