Бабуся вирішила продати квартиру і поїхати в омріяну подорож. Але ця ідея зовсім не сподобалась її внуку

Так склалися обставини, що ми з моїм чоловіком змушені були забрати до нас жити бабусю Сергія. Справа в тому, що двоюрідний брат Сергія, Ігор, вирішив, що бабуся зобов’язана подарувати йому свою квартиру, а сама бабуся повинна виїхати жити в будинок для людей похилого віку.

pixabay.com

Ми з чоловіком вважали, що це дуже несправедливо по відношенню до Катерини Григорівни. Хоча бабусі було вже сімдесят чотири роки, але вона була цілком адекватною жінкою. Навіть особливих проблем зі здоров’ям у неї не було. Чому вона повинна була жити в будинку для літніх людей? Тільки тому, що Ігорю набридло жити з тещею? Так він сам був повинен подбати про окреме житло для себе і своїх дітей. Причому тут бабуся і її квартира?

У Катерини Семенівни була давня мрія: вона давно мріяла побувати в Парижі і побачити Ейфелеву вежу разом зі своєю подругою. Вони все життя дружать, з самого дитинства. Вона багато років збирала гроші на цю поїздку. Але назбирати потрібну суму ніяк не виходило. Тоді ми вирішили допомогти бабусі мого чоловіка здійснити її мрію: ми запропонували їй пожити у нас, а свою квартиру здавати. Гроші, які б їй платили квартиранти, вона б відкладала на свою подорож.

Коли про це дізнався Ігор, то він відразу ж примчав до нас. Він вимагав, щоб бабуся віддала йому ключі від своєї квартири. Але бабуся йому відмовила. Ігор дуже розлютився і пішов.

Після того, як бабуся стала жити у нас, дружина Ігоря дуже часто стала приходити до нас в гості. Вона постійно цікавилася здоров’ям бабусі. При цьому вона постійно скаржилася бабусі на те, як їх великій родині важко жити всім разом в маленькій квартирі її матері.

А може, про це треба було думати раніше: перед тим, як народжувати трьох дітей?

Одного разу сусідці, яка жила на два поверхи вище, стало погано. Її рідні викликали їй швидку допомогу. Лариса побачила, що біля нашого під’їзду стоїть швидка і прибігла до нас. Вона з порога закричала:

Що не стало бабці нарешті? Вона у вас жила, ви її і ховати повинні. У нас грошей немає!
– І кого це ти ховати зібралася вже? – запитала Катерина Григорівна, виходячи зі своєї кімнати.

Лариса вибачилася і швидко пішла.
Нам це все набридло, і ми запропонували бабусі такий варіант: нехай вона продасть свою квартиру і спокійно їде в свій Париж. А після повернення вона спокійно зможе жити у нас.

Бабуся подумала трохи і погодилася. Їй дуже не подобалося те, що деякі родичі не можуть дочекатися, коли її вже не стане. Квартиру ми змогли продати дуже швидко.

Бабуся вирішила купити собі невелику однокімнатну квартиру: так, про всяк випадок, а на решту грошей від продажу квартири вона вирішила поїхати до Франції.

Грошей вистачило не тільки на поїздку до Франції, але і на поїздку в Італію. Бабуся дуже щаслива і ми дуже за неї раді.

Ігор виявився дуже невдячною людиною. Адже Катерина Григорівна працювала до 67 років. Всі зароблені гроші вона віддавала Ігорю – він оплачував ними своє навчання в університеті. А він це абсолютно не оцінив.

Від вчинку бабусі Ігор був просто в шоці. Йому все-таки доведеться брати іпотеку, якщо йому дійсно набридло жити з тещею. Але так просто Ігор не здався. Він все-таки випросив у бабусі її однокімнатну квартиру.

Ось такий він чоловік. Мій чоловік і Ігор – абсолютно різні люди. Мені навіть не віриться, що вони – родичі.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close