«Або оплачуй борги, або відмовляйся від своєї частки», – кричала мені мама. Ось як так можна казати рідній дочці?

Мої батьки вже давно розлучились. Тато повернувся жити до батьків в стару квартиру. Мама залишилась в нашій квартирі, але довго вона не сумувала. Через пів року знайшла собі іншого чоловіка. А я поїхала вчитись в інше місто.

Зараз мені 27 років. Я працюю на себе. Вийшла заміж, і мій чоловік для мене найрідніша людина на цьому світі. Він моя турбота, опіка та любов. Я дуже йому вдячна.

Коли я закінчила університет то на деякий час повернулась жити до мами. В нашій квартирі жив її новий чоловік. Я намагалась товаришувати з ним. Але мені не вийшло. Моє проживання в цій квартирі перетворилось на справжнє пекло. І це при цьому, що половина цієї квартири моя.

Я помітила, що вітчим часто приходить додому в нетверезому вигляді. Він і маму почав привчати. Мені це не подобалось. І я сказала, що хочу розміняти цю квартиру на дві маленькі. Мені відмовили. Мама сказала, що якщо мені щось не подобається можу йти жити кудись інакше, де мені буде добре. А мені було всього лиш 22 роки.

pexels.com

Мама вважала, що я вже маю допомагати їй фінансово та годувати їх. Хотіла, щоб я швидше вийшла заміж, щоб не претендувала на квартиру. Мама та її чоловік мали великі борги. Вони чекали моєї допомоги. Коли я пішла на роботу, вони почали просити в мене гроші на одяг, їжу. Просили, щоб я допомагала з кредитом.

Чоловік її працювати не хотів. Казав, що не буде наповняти мені холодильник, бо я йому не дочка. Так я прожила два роки. А потім вони вирішили мене вигнати. Бо толку з мене, як вони казали, не було. Комунальні я не платила, продукти купувала сама, грошей на кредити та інші потреби не давала. А вони були на мене злі, бо я думала в першу чергу за себе.

Йти мені було нікуди. Тому я попросилась пожити у тата. Але життя кращим не ставало. Він теж пив. І теж хотів від мене грошей. З ним я прожила декілька місяців. А потім мій уже теперішній чоловік зробив мені пропозицію. І я переїхала жити до нього.

Через деякий час мого тата не стало. Стара квартира в спадок залишилась мені. Я хотіла її здавати, але вона в такому жахливому стані, що бажаючих точно не буде. А для ремонту потрібно багато коштів.
Ми з чоловіком живемо в його квартирі.А моя мама й далі мене дістає. В них великі борги за комунальні і вона вимагає оплатити їх. Каже: «Або оплачуй борги, або відмовляйся від своєї частки». Ось як так можна казати рідній дочці?

Чоловік заборонив мені платити бодай щось, бо вже декілька років я там не живу. Але я переживаю, що цю квартиру можуть забрати за борги. Не знаю, як справедливо тут поступити. А як б ви порадили зробити?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close