«А тебе ніхто народжувати не змушував! Я чим можу, тим і допомагаю!»

Марія не дуже хотіла відвозити своїх дітей до свекрухи. Хоч і дуже втомилася від домашніх турбот, але все ж їй якось спокійніше було, коли вона з дітьми була вдома і могла все контролювати.
Чоловік Марію заспокоював і допомагав збирати речі. Незабаром вони з Марією приїхали до свекрухи і урочисто вручили їй своїх дітей.

Наталя Сергіївна була просто в шоці від їхнього приїзду. Справа в тому, що вона до своїх онуків приїжджала тільки по святах, ніколи з ними більше двох годин вона не проводила.
– Бабуся, а ми до тебе надовго! Так тато сказав! – заявив їй один із близнюків.

Від цих слів Наталя Сергіївна розгубилася. Але потім взяла себе в руки і почала годувати онуків млинцями, які як раз встигла спекти.

Старша внучка була дівчинкою дуже спокійною і вихованою, а ось з хлопцями-близнюками відразу ж почалися проблеми: вони почали кидатися в один одного кісточками з вишневого варення.

– Ой, а що ж ви мені навіть не сказали, чим близнюків годувати можна?
– Розберешся сама. Я в цьому нічого не розумію. Раптом якісь питання будуть, то подзвониш Марії.
Дзвонити Марії свекрусі не дуже хотілося: так вона ніби зізнавалася в тому, що вона погана бабуся і не може впоратися з дітьми. Але це дійсно було так.

pixabay.com

Як раптом вона згадала свою життєву ситуацію. Коли багато років тому Наталя Сергіївна народила сина, то її свекруха відразу ж стала їй у всьому допомагати. Вона навіть взяла відпустку за свій рахунок для цього. Наталі Сергіївні таке життя сподобалося: адже вона тільки годувала свого сина, а все інше робила свекруха.

Незабаром вона знахабніла: стала залишати сина свекрусі, а сама йшла гуляти до подружок. Але свекруха це неподобство швидко припинила. Вона просто стала менше допомагати. Наталі дуже важко було бути мамою для маленької дитини. Одного разу вона сказала свекрусі:

– Ось знову ваш син поїхав у відрядження. А я залишилася одна! Я що – мати -одиначка? Чому я повинна одна з дитиною сидіти?
– Де ж твоя совість? Адже Віктор для вас з сином ці гроші заробляє, тому і погоджується їздити в ці відрядження.
– Не потрібні мені його старання. Я гуляти хочу, а мені тепер і піти нікуди не можна. Ви могли б мені більше допомагати. Якби я знала, що так буде, то взагалі б не народжувала!
– Так і не треба було народжувати! Тебе ніхто не змушував це робити! Я чим можу і так допомагаю.

Свекруха зібрала свої речі і поїхала до себе додому. Наталя їй більше не дзвонила. Але через два тижні трапилася біда: син потрапив до лікарні. Наталя була змушена зателефонувати своїй свекрусі і попросити у неї вибачення. Свекруха була мудрою жінкою. Пробачила її. Страх за сина переміг гордість.

Наталі Сергіївні досі соромно було згадувати про свою поведінку. Вона розуміла, що вела себе неправильно. Тому дуже боялася зробити помилку. Подумала трохи і подзвонила невістці.

«Нехай Марія думає, що завгодно. Найголовніше – дітям не нашкодити. Адже я за них відповідаю. Мені їх довірили! Я не можу підвести сина і нашкодити своїм онукам! » – подумала Наталя Сергіївна.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close