7 років тому я втекла від дітей та чоловіка. А зараз хочу виправити свої помилки, але, мабуть, вже пізно

В молоді роки я зробила помилку, яку дуже хочу виправити. Тому, прошу вас не судити мене, а порадити мені. Я так сильно заплуталась, що не знаю, як маю жити далі.

Я росла сама по собі, батьки не звертали на мене особливої уваги. Основну частину свого часу вони витрачали на сварки та постійні вияснювання стосунків. Вони все життя то сходились, то розходились, а в результаті вирішили, що для примирення їм потрібна ще одна дитина. Так в мене народився братик, коли мені було 13 років. Але це їм не допомогло, і через рік вони все є розлучились.

Мама займалась виховання брата, а я почала пропадати на вулиці з друзями. Мамі це не сподобалось. Вона довго терпіла, але в мої 18 все ж виставила мене за двері. Тоді я поїхала жити до своєї бабусі. В неї була стара квартира в маленькому селищі. Бабуся завжди дуже добре до мене ставилась. Вона працювала медсестрою і деколи йшла на роботу на день, а той на два. Тоді я приводила додому багато друзів.

Після чергової вечірки я познайомилась з один хлопцем. Він був набагато старшим за мене. Тоді я не підозрювала, що це мій майбутній чоловік. На той час мені було 19 років, а йому 28. Звали його Віктор. Красивий, розумний, добрий. А я перший раз закохалась по самі вуха. В селі всі знали про мою погану поведінку та не дуже хорошу репутацію. Всі почали відмовляти його від будь-яких зустрічей зі мною. Але, він нікого не слухав, і вже через пів року зустрічань зробив мені пропозицію.

На весіллі в нас було зовсім мало гостей. Його мама з братом, моя бабуся та пару друзів. Тоді я ображалась, що в нас скромне весілля, а не таке гучне, як я хотіла. Після весілля ми почали жити в його квартирі, а через рік я народила двійню. Двоє хлопчиків. Віктор був щасливим. А я ні. Спершу мені допомагала моя бабуся. А коли її не стало, було дуже важко. Коли синам виповнилось 3 роки, я влаштувала їх в садок, а сама пішла працювати.

На роботі познайомилась з одним хлопцем. Не розуміючи, що я роблю, в нас почався роман. І він запропонував мені втікти разом кудись подалі. Не довго думаючи, я погодилась. Продала квартиру, яку мені залишила бабуся і поїхала. Залишила чоловікові записку, щоб їду з іншим, і шукати мене не треба. Сказала, щоб дбав про дітей і подав на розлучення, бо я вже не повернусь.


Ми поселились в гуртожитку. Мої гроші за квартиру ми прогуляли в перший ж рік. А потім я йому набридла. І він мене кинув. Тоді я зателефонувала своєму чоловікові. А він мені сказав, щоб я не турбувала ні його, ні синів.

З того дня минуло вже 7 років. Зараз я чітко розумію, яку помилку зробила. Я хочу почати все з початку. Спокутувати свій гріх. Хочу повернутись до чоловіка, до дітей. Мамі своїй я теж не потрібна, як і була не потрібна все життя. Сини спілкуватись зі мною теж не хочуть.

Що ж мені робити?

 

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close